Перше, з чого починаються щотижневі суботні прослуховування музики у мене в Майстерні - це знайомство з критеріями, за якими можна об'єктивно порівнювати та оцінювати звучання музики. Тому мої клієнти у виборі аудіосистем та аудіоматеріалу керуються не суб'єктивними, нічим не аргументованими "подобається" чи "не подобається"; а конкретними об'єктивними критеріями, які, з одної сторони, мають наукове підгрунтя, а, з іншої сторони, доступні навіть новачкам, хто тільки починає захоплюватися якісним звуком.
Вирішив описати ключові критерії тут, щоб якомога більше людей могли ними скористатися, обираючи для себе аудіосистему.
Критерії розміщено у порядку зростання рівня аудіосистеми, від базового до найвищого рівня.
1. Звучання інструментів
Перший, базовий критерій оцінки - це звучання самих музичних інструментів та голосів (голос - це теж музичний інструмент)
На цьому рівні ми порівнюємо безпосередньо звучання інструментів з точки зору багатства обертонального ряду та післязвуччя. Це той рівень, коли ви починаєте розуміти, чим відрізняється звучання дешевої акустичної гітари від авторської, у якої значно більше мікрозвуків та тривалість післязвуччя набагато довша.
Колись на квартирнику одного музиканта хтось із слухачів запитав, для чого йому дві гітари. І він не просто відповів: "тому, що у них різне звучання", а й продемонстрував цю різницю так, що всі змогли її відчути.
В одної гітари звук досить простий, і використовувалася вона у тих композиціях, де акцент музикант робив на енергетиці свого голосу. Голос - це теж природний музичний інструмент. Недарма ж ми цінуємо вокалістів не лише за віртуозне володіння голосом, а й за багатство та унікальність тембру.
Другу гітару він брав до рук тоді, коли хотів перемкнути увагу слухача власне на інструментальний ряд, де одна єдина гітара, завдяки багатству звучання, створювала фантастичне наповнення композиції, якого іноді не досягають навіть декілька інструментів, що звучать одночасно.
2. Розташування інструментів
Наступний критерій - це, практично, тригонометрія, а саме - розташування інструментів по ширині, глибині та висоті.
При побудові аудіосистеми найважче досягти відтворення глибини сцени. По суті, це віртуальна відстань від найближчого до вас виконавця аж до найдальших звуків відносно цього виконавця.
Частіше за все, найдальші звуки утворюють щітки по тарілці чи щось таке, що шелестить або дзвенить. По суті, звук тих інструментів, відносно котрих мікрофон при запису знаходився на значній віддалі.
Якщо у вас склалося враження при порівнянні двох компонентів в одному тракті, що, вмикаючи один, образи "відлітають" в глибину на три метри, а, вмикаючи інший, - всього на один метр, будьте певні, що більше аудіоінформації від всіх інструментів ви почуєте там, де сцена глибша, і образи відразу стають об'ємнішими. Це беззаперечна закономірність.
3. Передача простору студії
Найважливіший показник роздільної здатності тракту - це здатність передавати навколо інструмента "простір студії", де він записувався.
Простий приклад: коли ви розмовляєте з кимось, ви чудово розумієте, що звук вашого голосу та голосу вашого співбесідника в одному приміщенні буде одним, а в іншому - іншим. У пустій кімнаті - один звук; вийшли на балкон - звук змінився, вийшли в під'їзд - звук знову змінився.
Це все тому, що наш мозок завдяки інформації, яку він отримує від вух, визначає не лише особливості джерела звуку, а й оточуюче середовище в аудіодіапазоні.
Приміщення хороших студій ніколи не глушать звукопоглинаючим матеріалом типу вати і т.п., інакше інструменти не звучатимуть як слід. Тому в студіях обов'язково присутня природна ревібрація. В одних - більше, в інших - менше, виходячи з задач самої студії та її особливостей.
І от, в одному випадку, ви досить легко можете уявити собі, в якому об'ємі приміщення відбувається музичне дійство; а в іншому у вас складається враження, що між інструментами - вата чи вакуум...
Або на одному тракті вам здається, що музиканти сидять в якомусь невеличкому підвальному приміщенні з низькою стелею, а потім на іншому тракті ви чітко починаєте відчувати на тому ж треці, що це великий зал філармонії з високими стелями та відповідним звуком.
Там, де приміщення вимальовується чіткіше та має значно більший віртуальний об'єм, ви гарантовано почуєте набагато більше відтінків у звучанні будь-якого інструмента. І, загалом, звучання буде більш насиченим, бо інформаційний потік у цьому випадку суттєво більший.
4. Ефект пустого приміщення
Напевно, самий топовий аспект звучання, характерний для фірмових аудіосистем, ціна яких перевищує сотню тисяч доларів - це ефект передачі пустого приміщення.
Ви можете собі приблизно уявити, як сприймається пуста квартира чи будь-яке приміщення, де немає ані обоїв, ані штор, просто чисті голі стіни. Ви ніби і не ворушилися, і ніби тихо, але ви відчуваєте всі міні-шарудіння, що вас оточують. Вони характерні власне для пустого приміщення.
Я іноді раджу попроситися в зал філармонії перед початком концерту, коли там нікого або майже нікого немає. Зайдіть, постійте у цій тиші, і спробуйте запам'ятати свої відчуття. А пізніше порівняйте з тим, коли ви будете в цьому ж приміщенні, але вже заповненому слухачами.
Так от, якщо ви в аудіосистемі змогли отримати ефект пустого приміщення, то у вас гарантовано буде і глибока сцена, і відкритість образів, і більший масштаб аудіоподій, і реалістичність того, що відбувається на сцені чи у студії.
Ці чотири ключові критерії дають вам уявлення про те, наскільки різноплановий інформаційний потік ви можете отримувати. І чим насиченіший інформаційний потік, тим вищий критерій оцінки ви можете використовувати, та тим більше задоволення від слухання музики ви можете отримувати.
І навіть якщо вам здається, що ви не здатні все це зрозуміти та почути; якщо ви не вважаєте себе справжнім поціновувачем музичного мистецтва, то часто лише тому, що наразі не мали можливості почути, як може звучати музика...
Тому дзвоніть, записуйтеся на прослуховування по суботах, і знайомтеся з ближче магією звучання музики, яка, насправді, зовсім не магія, а лише справжній професіоналізм усіх, хто задіяний на кожному етапі створення, передачі та відтворення музичного твору.