Підсилювач - один з основних компонентів аудіосистеми. Але їх існує така величезна кількість, що складно зрозуміти, на чому ж зупинити свій вибір.
Тому, для початку, спробую систематизувати, які бувають підсилювачі з т.з. їх ролей та конструкцій.
Попередній підсилювач
Чому попередній? Тому що займається він попередньою підготовкою аудіосигналу для кінцевого підсилювача потужності.
Його роль - прийом сигналів з різних джерел з можливістю обрати будь-який з них. Має регулятор гучності, регулятори тембру, іноді вбудований фонокоректор для вінілового програвача та відповідний набір фільтрів.
Часто попередній підсилювач розглядають як компонент Hi-End системи, однак згідно логіки, він є зайвою ланкою, котра ще й потребує додаткового міжблокового кабелю для з'єднання з підсилювачем потужності. Все це призводить до додаткових втрат інформації в звуці. А, як ви вже знаєте з концепції Sound Reality, наша основна мета для відтворення реалістичного звучання - навпаки, зберегти максимальну кількість аудіоінформації.
Кінцевий підсилювач
Кінцевий підсилювач, він же - підсилювач потужності.
Назва говорить сама за себе - тут ми маємо справу безпосередньо з потужністю, тобто, енергією для живлення нашої акустичної системи. І задача цього підсилювача - забезпечити акустику відповідно промодульованою енергетичною складовою.
Зазвичай, ці підсилювачі мають великий запас потужності, який, насправді, просто не потрібен в наших квартирах. А ще, чим потужніший підсилювач, тим краще він контролює НЧ спектр сигналу, натомість, втрачаючи велику кількість інформації ВЧ спектру.
Ефект, який ми отримуємо: відтворення аудіокартини так, наче вона накрита ковдрою, тобто, ревібраційні хвости пропадають, післязвуччя інструментів скорочується, і, як результат, сам звук стає біднішим.
Інтегральний підсилювач
Інтегральний підсилювач - це поєднання в одному корпусі обох, попереднього та кінцевого, підсилювачів.
Різномаїття цього типу підсилювачів величезне. Всі вони різні щодо виконання, дизайну та функціонального оснащення. Також вони різняться за вихідною потужністю і формфактором.
На жаль, останнім часом виробники більше уваги приділяють функціональному оснащенню, ніж якості звучання. Тому при виборі підсилювача я завжди раджу не орієнтуватися на заявлені характеристики, а шукати можливість послухати його в складі хорошої аудіосистеми, щоб самому почути, на що він здатен.
Еквалайзер
Окремою ланкою можна виділити еквалайзер, як спеціальний блок, що є, по суті, багатополосним регулятором тембру.
Вмикається еквалайзер, як правило, між попереднім підсилювачем та підсилювачем потужності.
Чи потрібен він, насправді, - це окрема тема для розмови. Зокрема, в системах рівня Hi-End ви такого пристрою не зустрінете ніколи... Чому? Тому що, вирішуючи задачу тональної зміни звучання, він одночасно суттєво знижує роздільну здатність...
Тепер час розглянути схемотехнічні реалізації підсилювачів, які відрізняються типом підсилюючих елементів.
Лампові підсилювачі
В лампових підсилювачах підсилювальні ланки реалізовано на електро-вакуумних приборах, лампах. Вони можуть бути присутні як у складі попередніх підсилювачів, так і в кінцевих підсилювачах потужності.
Більшість лампових підсилювачів дають високу реалістичність аудіокартини завдяки чудовій роботі в СЧ-ВЧ (середньо-високочастотному) діапазоні, однак вони не здатні контролювати НЧ (низькочастотний) сигнал. Тому я, до прикладу, в своїх системах найвищого рівня використовую ламповий підсилювач виключно для СЧ-ВЧ динаміків.
Транзисторні підсилювачі
Тут в якості елементів підсилення використовуються транзистори.
В наш час масово використовуються мікросхеми, що, по суті, є набором транзисторів в одному корпусі. Їх теж варто віднести власне до сегменту транзисторних, оскільки схемотехніка таких підсилювачів повністю ідентична.
Цей тип підсилювачів ефективний для НЧ спектру, а також при побудові малогабартиних або невибагливих в експлуатації аудіосистем. Такі підсилювачі легко переносять зміни напруги в мережі, не потребують періодичної зміни декотрих елементів (на відміну від лампових), більше захищені від зовнішніх фізичних впливів.
Останнім часом з'явилася велика кількість підсилювачів D-класу. Їх ще називають цифровими. Вони мають хорошу потужність при невеличких габаритах. Однак, їх звучання ніколи не дасть вам ефекту переносу до студії, де записувалися музиканти, тому підходять вони лише для невибагливих слухачів.
Гібридні підсилювачі
В гібридних підсилювачах деякі з каскадів виконано з використанням ламп, а інші - з використанням транзисторів чи мікросхем.
Враховуючи, що лампи мають одні недоліки, а транзистори - інші, така конструкція дає можливість використовувати переваги обидвох, щоб отримати якнайкращий результат.
Хоча, іноді зустрічаються моделі підсилювачів, які повною мірою демонструють не переваги, а недоліки обидвох типів елементів :).
Концепція гібридних підсилювачів використовується в сегменті Hi-End для досягнення кращої роздільної здатності в усьому діапазоні частот. В Hi-Fi сегменті гібридні схемотехнічні рішення частіше є виключно маркетинговим трюком, але якості звучання не додають.
Критерії вибору
Параметри підсилювачів, які пропонують нам виробники, просто рясніють цілим набором різноманітних цифр. Що означають усі ці цифри та на що звертати увагу?
Основний параметр, на який ми звикли спиратися - це потужність. По ідеї, цей показник має нам демонструвати, як даний підсилювач може контролювати акустику в НЧ (низькочастотному) спектрі сигналу. Але ж є ще й параметри здатності передавати цей потенціал потужності на акустику. Власна потужність підсилювача, і те, яку потужність він зможе віддати на ту чи іншу акустичну систему в імпульсі, суттєво відрізняються. І виходить, що іноді підсилювач з потужністю 20-30 вт грає більш динамічно, ніж підсилювач з потужністю 70 вт на канал. Цей ефект описує такий параметр як дампінг фактор, тобто, здатність підсилювача передати потужність до акустичної системи з мінімальними токовими втратами на стадії підсилення.
Основне в підсилювачі - не потужність! Головне в підсилювачі - як він може грати, наскільки якісно, тобто, наскільки відтворювані ним аудіокартини близькі до реалістичного звучання.
Саме тому особисто для себе я розділяю підсилювачі на «добре граючі» та «голосно крикливі». При цьому, якщо "добре граючі" підсилювачі ще можна розділити на ті, що "вміють грати голосно", і "прийнятні по гучності"; то "голосно крикливим" з точки зору якості звучання не допоможе вже ніщо.
А в чому ж різниця? Як проявляється підсилювач з точки зору "вміє" / "не вміє"?
Для початку, всі образи інструментів не повинні бути вишикувані в одну шеренгу. Інструменти в момент запису знаходилися на різній відстані в глибину, відповідно, ми повинні це почути.
Якщо піднятися на сходинку вище, то підсилювач має нам дати уявлення про приміщення, в якому записувалися музиканти; панораму цього приміщення, і, відповідно, об'ємні, багаті та реалістичні образи інструментів. Напр., рояль не має бути розміром з дитяче іграшкове піаніно.
Саме цим і відрізняються філософії категорій Hi-Fi та Hi-End: якщо в першому випадку виробники намагаються нас спокусити можливістю почути музикантів у себе в кімнаті, то в другому випадку мова йде про віртуальне перенесення слухача до студії звукозапису чи концертного залу, коли, знаходячись вдома у відносно невеликій кімнаті, у тебе виникає відчуття, що ти у Віденській опері.
Мабуть, на цьому буду закінчувати, бо вже забагато тексту :). А ви ж знаєте - краще один раз почути, ніж тисячу разів прочитати. Тому запрошую до своєї майстерні на прослуховування по суботах. Там ми з вами особисто не лише поговоримо, а й послухаємо, що вміють різні підсилювачі і не тільки. До зустрічі!